The Freak Circus

The Freak Circus — яндере-симулятор побачень під шаром гриму. Мандрівний цирк розбиває шатро біля тихого містечка, артисти аж занадто раді знайомству, а запропонована прихильність іде з виразним відчуттям, що піти від початку не входило до переліку варіантів.

Історія тримається на розмовах із трупою. П’єро майже не говорить: він спілкується жестами й мімікою, через що його важко зчитувати — і наполегливішим він від цього не стає. Арлекін — харизматичний: балакучий, грайливий, за словом у кишеню не лізе, і зовсім не автоматично безпечніший варіант. Ваші відповіді вирішують, хто з них до вас прив’яжеться і наскільки погано це скінчиться.

Це гра про читання, а не про реакцію, але напруга здасться знайомою, якщо ви прийшли з Cobb Can Move: на вас полюють, і мисливець має терпіння.

Двоє артистів, за якими можна упадати, написані як протилежності, і вибір між ними — це майже вся реіграбельність.

П’єро майже не говорить. Він діє практично цілком через жест і міміку, тож його половину розмови доводиться читати, а не слухати, — і це ж означає, що ви можете хибно оцінити ефект репліки, поки її вже не відкликати. Арлекін — навпаки: говіркий, грайливий, чарівний із першої хвилини. У яндере-історії це не безпечніший варіант, а просто гучніший.

Ваші відповіді вирішують, хто до вас прив’яжеться. Ділити увагу між обома гра дозволяє, але комфортним це не буде: не один фінал зроблено саме для того, щоб за це покарати.